Звернення-заклик Патріотичного братства прикордонників України з нагоди 85 річниці вшанування жертв Голодомору – Геноциду Українського Народу
Українська громадо, актив патріотичного руху!
Сліз і поминальних урочистостей недостатньо!
Жертви Геноциду Української Нації кричать до нас з могил вимагаючи справедливої помсти.
Відповідальність за Геноцид не має строку давності.
Злочин Геноциду Українського народу – ГОЛОДОМОРУ, має бути прискіпливо розслідуваним Українською Державою, усією світовою спільнотою. Кожна посадова особа окупаційного комуністичного режиму, причетна до організації та сприяння Голодомору, кожен кат та мучитель, останній боєць заградзагону, ОГПУшник, та прикордонник того ж ОГПУ, який вбивав голодуючих на Збручі має бути названим, засуджений українським судом та проклятий українським народом!
85 років тому на своїй, Богом даній землі, українці страшно помирали від голоду. Діти, жінки і чоловіки, молоді і похилого віку, мільйони невинних українців були навмисно заморені голодом до смерті.
Імперсько-комуністичний режим окупував Незалежну Українську Державу, здійснив варварське захоплення української землі, розстріляв українську еліту, розорив українську культуру та забрав врожай з навмисною політичною метою — знищити, та остаточно підкорити український народ і націю.
Голодомор змусив українців замовкнути на довгі роки, але не здолав їх. Існування України як незалежної держави та готовність українців боротися за неї доводять це.
Сьогодні українці знову вмирають в результаті намагань “імперії зла” знищити нашу ідентичність. Через 85 років після Голодомору українців знову змусили виступити на захист власної держави, її суверенітету й територіальної цілісності. Знову режим у Кремлі намагається підірвати державність України.
Сталін боявся українців, їх незалежності та небажання підкоритися російському імперському проекту, Путін як хороший учень людожера також розуміє загрози, які успішна та демократична Україна створює його правлінню.
Російська агресія, що триває на сході України, спричинила понад 10 тисяч смертей. Тим не менше, Росія не переможе незламний український дух, так само як і не задушить прагнення українців до кращого майбутнього.
Щоб успішно протистояти ворогу ми маємо пам’ятати про Голодомор і усвідомлювати його релевантність 85 років по тому.
Щороку серед нас залишається все менше свідків і ми втрачаємо важливий людський зв’язок із тими спогадами.
Не можемо втрачати часу, не сміємо.
На далі на нас падає відповідальність за правосуддя, помсту і захист пам’яті мільйонів жертв Геноциду від напливу пропаганди й заперечень, що досі поширюються Кремлем.
Щоб не допустити подібного жаху в майбутньому, маємо перестати бути жертвами!!! Мусимо помститися, досягти правосуддя та притягнути до відповідальності катів та вбивць українського народу!
До бою!
Слава Україні!
2 Comments
Згоден з побратимами, сліз і поминальних урочистостей недостатньо!
Жертви Геноциду Української Нації кричать до нас з могил вимагачи справедливої помсти.
Як ЦЕ можна пробачити?
Подивіться це дослідження-звинувачення Володимира Сергійчука (доктора історичних наук, професора історичного факультету КНУ імені Тараса Шевченка). З 17.40 дивіться. Ці свідчення підтверджені архівними документами. https://www.youtube.com/watch…
Так вмирали наші українські діти. Страшно, від голоду. Багато. На українських землях де українців винищував голодом Імперсько-комуністичний режим ПОЛОВИНА усіх українських дітей шкільного віку померли від голоду. Половина українських дітей були жорстоко закатовані, а винних не знайдено і не покарано.
Ми вже звикли до страшних історичних цифр коли рахують загиблих мільйонами, але це було десь далеко у просторі чи часі. Це сумно і неприємно, але не зачіпає нас особисто, бо схоже на кіно? Так?
Ось вам правда, а не кіно. Ось вам село Хацьки, теперішньої Черкаської області, знаходиться поблизу Сміли.
Ось вам, звичайний перший клас, звичайної сільської школи, першого вересня 1932 року.
До школи прийшли діти, їх 41 чоловік. Вчителька перерахувала дітей та склала список. Цей список вчителька складала увесь наступний рік, ось він: вересень — 41;
жовтень — 40;
листопад — 40;
грудень — 41;
січень — 38;
лютий — 35;
березень — 24;
квітень — 17;
травень — 12;
червень — 8;
Закінчилося навчальний рік, перестала вчителька вести свій страшний список.
Першого вересня 1933 року, до цього класу діти до школи не прийшли. Ніхто не прийшов. Вчителька пішла по хатах тих дітей які ще були живими на червень. Живих діточок залишилися тільки пятеро та й ті вже не мали сили, щоб йти до школи! Їх в живих залишилося ПЯТЕРО!
Я українець, я не лиха людина, я, певно, зможу колись пробачити чесного ворога який на війні, в бою вбивав українців. То війна. Але я ніколи не пробачу катів, які страшно катували голодом наших дітей.
Не забуду і не пробачу! Ніколи! І дітям своїм наказав не забути і помститися.
Не забуду і не пробачу!