На фото, російський пропагандист Борис Корчевніков, який підтримує агресію проти України і вже не один рік обливає нашу країну брудом.
А ще Борис Корчевніков в 2017 році незаконно відвідував окупований Росією Крим.
На початку російського вторгнення, через журналістську діяльність, що спрямована на пропаганду війни проти України, СБУ заборонила Корчевникову та іншим російським пропагандистам в’їзд в Україну терміном на 5 років. І хоча можливо, що термін заборони вже закінчився, але точно – не змінились обставини.
І ось, явний пособник путінської військової агресії, порушник українських законів вільно в’їхав в Україну, гуляє Хрещатиком одразу після святкування Дня захисника вітчизни, зустрічається з поборниками «рускава міра» та робить різні заяви, які стосуються майбутнього нашої Держави та навіть українських православних святинь.
Вражає, що жоден з правоохоронних органів України не став на шляху явного ворога.
Обурює, що і Державна прикордонна служба України не вжила відповідних заходів щодо пропутінської потвори.
Водночас речник Держприкордонслужби повідомив позицію очільника прикордонного відомства, що Корчевніков має право приїжджати до України. За його словами, прикордонники не володіють інформацією про осіб, які можуть становити загрозу нацбезпеці. Він додав, що такі дані надходять з інших правоохоронних органів.
Виникає логічне питання.
А що, Держприкордонслужба вже припинила виконання функцій самостійного правоохоронного органу з спеціальними повноваження?
Ні. Повноважень вдосталь.
Але деякі посадовці виявили бездіяльність та наполегливо забули вимоги статті 19 Закону «Про ДПСУ», де визначено обов’язки Держприкордонслужби щодо:
-здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення (в т.ч. в разі виявлення порушника порядку в’їзду до анексованого Криму);
-запобігання та недопущення перетинання державного кордону України особами, яким згідно із законодавством не дозволяється в’їзд в Україну;
-виявлення причин та умов, що призводять до порушень законодавства про державний кордон України, вжиття в межах своєї компетенції заходів щодо їх усунення;
-здійснення розвідувальної, інформаційно-аналітичної та оперативно-розшукової діяльності, а також здійснення контррозвідувальних заходів в інтересах забезпечення захисту державного кордону України тощо.
До чого ведемо.
Керівництву Держприкордонслужби слід припинити уособлювати правоохоронне відомство (ДПСУ) під типаж обмеженого в діях недолугого єфрейтора, який з гвинтівкою за спиною тільки й спроможний як на проставлення подорожуючим відміток про перетинання кордону.
Так позиція спрощення і примітивізму є хибною.
Навпаки, Держприкордонслужба це високоінтелектуальна правоохоронна структура, яка може і зобов’язана вживати заходів з пошуку причин та обставин, які можуть негативно впливати на безпеку Україні.
Повернемося до нашого ганебного факту.
Борис Корчевніков, як громадянин країни-агресора, підлягає посиленому прикордонному контролю. У відношенні його повинно бути проведено комплекс оперативно-розшукових та фільтраційних заходів для прийняття остаточного рішення на пропуск/непропуск (контроль другої лінії).
Про який рівень таких фільтраційних заходів може йти річ, якщо існує безліч, навіть у відкритих джерелах, інформації про системні порушення в минулому Корчевніковим українського законодавства. Зокрема його заяви з підтримки агресії росії проти України та незаконне відвідування останнім окупованого Криму.
В кінці кінців, якщо в Держприкордонслужбі не знайшлося посадовця, який взяв би на себе сміливе рішення щодо не пропуску потвори в Україну, то можна було піти іншим шляхом.
До прикладу, спрямувати в інші правоохоронні органи, в т.ч. в СБУ, письмове повідомлення про виявлення в пункті пропуску особи, яка може нести загрозу національній безпеці України та вимагати продовження терміну заборони на в’їзд людині, яка вела і веде підривну діяльність проти української Держави.
Не сталося.
Обрали шлях на кшталт «Не втручаємось! Не наша справа».
Тим часом, йшов шостий рік війни…
