«Крути» – одна з трагічних і водночас легендарних подій в історії боротьби за Українську Державність.
В кінці грудня 1917 радянська росія розпочала агресію проти Української Народної Республіки незалежність якої була поза всяких імперських планів ворожого сусіда.
Сценарій окупації є схожим на сучасну агресивну тактику Московської Федерації. Спочатку Кремль створив окремий «український червоний уряд» зі столицею у Харкові (в 2014-му році теж хотіли, не вдалося), а потім двинув і війська – балтійських матросів, червоноармійців з Москви, Пітера, Пскова, Смоленська тощо. Звісно, подавалося це як «громадянська війна».
З кінця грудня 1917 року загін Першої Київської юнацької школи ім. Б. Хмельницького під командою сотника Гончаренка обороняв станцію Бахмач, важливий залізничний вузол на кордоні УНР і РСФРР. 27 січня 1918 до них надійшло підкріплення з Києва – 1-ша сотня новоствореного студентського куреня, складена з добровольців – студентів Українського народного університету, київського Університету Святого Володимира (нині ім. Шевченка), гімназистів старших класів українських гімназій на чолі з сотником Омельченком.
Українські війська зайняли оборону біля станції Крути.
Вранці 29 січня 1918 розпочався наступ на українські позиції 4-тисячного більшовицького загону петроградських і московських червоноармійців.
Українське військо, якому судилося вступити в криваву сутичку з цією навалою, налічувало близько 300 бійців Студентського куреню, 250 – Першої української військової школи та майже 40 гайдамаків.
Бій тривав до вечора, було відбито кілька атак, бойові втрати складали до 300 убитих та поранених. Частина студентської сотні потрапила в оточення, відчайдушно атакувала, але сили були нерівні.
28 полонених юнаків (студентів і гімназистів) по-звірячому катували, а потім розстріляли чи закололи багнетами. Наймолодшим полеглим було по 16 років.
Після вбивства полонених, більшовики не дозволили місцевим селянам поховати тіла загиблих.
Лише після визволення Києва від російських окупантів в березні 1918 року, полеглих урочисто перепоховали на Аскольдовій могилі у Києві.
За радянських часів подвиг захисників України забули більш ніж на 70 років, а їхні могили було зруйновано.
Із здобуттям незалежності справедливість була поновлена, хоча і не одразу. «П’ята колона» Кремля створювала в цьому всякі перепони.
Офіційно День пам’яті героїв Крут почали відзначати з 2007 року.
Вклоніться героям.
Слава Україні!
На фото:
-вояки Студентського куреня на ст.Крути та юні воїни УНР;
-урочисте перепоховання Героїв Крут у Києві 19 березня 1918 року
