Досить важко зрозуміти, яким чином на посадах, що впливають на стан національної безпеки України з’являються м’яко кажучи сумнівні люди. І відбувається це без усякої оцінки ризиків таких призначень. Ситуація із Сергієм Семочко тому є прикладом. Нещодавно СБУ підтвердила російське громадянство членів родини останнього.
Чому ж це стало відомо тільки зараз?
Військова контррозвідка ще залишається в стадії реабілітації після її системного нищення. Ну, а сучасний принцип кадрових призначень, що відбувається на підставі політичної або комерційної доцільності є серйозним стримуючим фактором в діях спецслужби.
Україна вже п’ятий рік веде війну, а наші контррозвідувальні органи і досі позбавлені можливостей діяти без оглядки.
Так, Україна демократична та цивілізована держава, але не слід забувати, що в умовах агресії ворога треба дбати і про найвищі національні цінності. І коли, наприклад, йде загравання на фоні забезпечення прав окремого громадянина РФ Труханова в управлінні Одесою, то виникає логічне питання, а чи враховуються права інших українців, які потім будуть проливати кров, звільняючи окуповані території, куди може прийти «рускій мір».
Звертаємо увагу на реальну проблемну ситуацію, яка потребує реагування. Вона стосується Держприкордонслужби України.
Так, рішенням Кабінету міністрів від 12 грудня ц.р. введено додаткову посаду заступника голови Державної прикордонної служби України. Повідомляється, що штатні зміни пов’язано з агресією Росії. Тобто, новий керівник буде відповідати за виконання завдань прикордонників в зоні ООС.
Вважаємо, що таке рішення уряду є доцільним та позитивно вплине на посилення дій з охорони та оборони державного кордону України.
Але…
З наших джерел стало відомо, що основними кандидатами для призначення на посаду заступника керівника прикордонного відомства розглядаються дві одіозні фігури: генерал-майор Сергій Бідило та генерал-лейтенант Сергій Косік. Цей кадровий підбір обурює з погляду на наступні обставини.
С.Бідило за радянських часів закінчив військове училище КДБ. Вражає, що дружина генерала і досі є громадянкою Росії.
Витяг з особистої декларації генерала С. Бідило
Основна служба Бідило проходила в Криму та Харкові. В 2014 році він очолював Азово-Чорноморське (м. Херсон) та впродовж 2015-2018 р.р. Східне регіональні управління ДПСУ. За період його керівництва Східним регіональним управлінням, на україно-російській ділянці кордону відбувалася організована протиправна діяльність. Найбільш хвилює, що кордон став підконтрольним злочинним угрупованням російської належності. Напрямки, де активно здійснювалась контрабанда та незаконна міграція залишались поза необхідною увагою.
Факти сприяння протиправній діяльності на кордоні з країною агресором неодноразово документувались органами СБУ в т.ч. із затриманням посадовців, наближених до Бідило у яких вилучено понад 100 тис. $. І все це відбувалося під час війни з Росією.
Зазначені факти вказано в джерелах
https://www.facebook.com/1572093972824327/posts/1715015821865474/
http://bratstvo-kordon.org.ua/pro-yegozu-sumsko%d1%97-dilyanki-kordonu/
І головне питання:
Чому за 4 роки війни генерал українського правоохоронного відомства, що відповідав за 2 тис км кордону із Росією не переконав дружину взяти українське громадянство? Які преференції їй чи її родині дає російський паспорт?
До Вашої уваги другий кадидат на очолювання посади заступника керівника Держприкордонслужби України. На фото, з діамантом на пальці – генерал-лейтенант Сергій Косік. З 2014 року він є начальником Південного регіонального управління ДПСУ (м. Одеса).
Отримано інформацію, що дружина генерала – Ніна Косік та їх донька, на початку війни отримали громадянство Росії. Паспорти їм видано ще 19 квітня 2014, тобто одразу після окупації Криму. Підозрюється, що генерал теж має громадянство країни агресора.
Данні з електронної бази ФМС РФ щодо російського громадянства дружини генерала Косіка
Косік офіцерську службу проходив виключно в Криму, де на момент початку агресії РФ очолював керівну посаду. В той час родина генерала на півострові вже володіла бізнесом та коштовною нерухомістю. Повідомлялося, що Косік у свою бутність в Криму тримав на контролі контрабанду, нелегальну міграцію та незаконний промисел риби, що у свою чергу супроводжувалось кримським управлінням СБУ, яке склало основу окупаційного режиму.
За час керівництва Косіка в Одесі вібулися події із захоплення Росією в українських водах газовидобувних платформ “Україна” та “Петро Годованець”, численні факти контрабанди в т.ч. і резонансна ситуація із баржою в якій переміщувались контрафактні цигарки на суму близько 200 млн. грн.
У відношенні Косіка та Бідило вичерпна інформація викладена в публікації «Прецедент «Семочко» серед генералітету прикордонного відомства».
http://bratstvo-kordon.org.ua/precedent-semochko/
З погляду на інформацію щодо вказаних осіб, вважаємо, що слід утриматись від розгляду питання із призначення генералів Бідило або Косіка на посаду, що передбачає доступ до секретних даних найвищого рівня. Зрозуміло, що призначення таких осіб для керівництва бойовими підрозділами негативно вплине на моральний стан військовослужбовців, що неприпустимо в умовах можливого загострення на фронті.
Крім того пропонуємо провести детальне вивчення наступних питань:
Який можливий зв’язок з призначеннями генералів Косіка та Бідило на посади, що пов’язані з охороною ділянок кордону, де найбільш вірогідно військове вторгнення Росії?
Чому не відбувається реагування керівництва Держприкордонслужби на системну бездіяльність генералів Косіка та Бідило, що призвело до активізації дій злочинних угруповань на кордоні з агресором?
Хто сприяє в просуванні по службі генералів С. Бідило, С. Косіка, і яка в цьому мета?
Навіщо дружинам українських генералів російське громадянство?
В завершення констатуємо.
В умовах війни з РФ контррозвідувальне забезпечення національної безпеки України повинно стати пріоритетом в усіх сферах діяльності. Треба дозволити органам котррозвідки СБУ діяти рішуче, без усякої оглядки. Головним повинен бути принцип оцінки ризиків, висновки якого переважають будь-яку політичну та приватно-комерційну доцільність або телефонне право.
Слід відійти від практики очікування негативних наслідків. Такий уповільнений метод реагування є неприпустимим в умовах прямої агресії ворога. Наслідки такого вільного спостереження можуть стати незворотними в масштабах цілої країни.
Борімося – поборемо.
Слава Україні!
