Автор: Олег Медведчук
Це сталося вранці 2 червня 2014 року. До цього дня квартал в Луганську мав назву – Мирний.
Декілька сотень проросійських бойовиків здійснити напад на управління Луганського прикордонного загону. Там майорів останній в місті державний прапор України. Це жодним чином не вписувалось в кліше квазі-утворення «ЛНР».
Територія загону з православною церквою знаходиться у низині і оточена багатоповерхівками з двох боків, а ззаду неї – український степ на якому так гарно хвилями грає ковиль.
Мешканців цього тихого і мальовничого району о 4 ранку розбудив «рускій мір».
Вони самі покликали його…
Військову частину , як на долоні видно зверху, чим і скористались терористи, вмостившись на дахах будинків та обстрілюючи прикордонників з гранатометів і автоматичної зброї. У квартирах мешканців бойовики зробили вогневі точки.
По російським телеканалам передали, що це прикордонники з “правосєками”, почали обстрілювати житловий квартал, а “мірниє апалчєнци” захищають мешканців.
Прикордонники в повному оточенні три доби стійко тримали оборону. Гімн України, який лунав з гучномовців надавав сил.
Це було востаннє, коли в обласному центрі чули славень.
До 2 червня всі установи правоохоронних органів Луганська здали свої об’єкти без бою. Незламними залишились тільки прикордонники.
За офіційними даними під час спротиву 10 прикордонників були поранені, четверо з них – важко. Сержанти Володимир Аршинов та Юрій Гладченко, до того ж – корінні луганчани, після вибухо-кульових ушкоджень практично не мали шансів. Але вони вижили.
Вогнем у відповідь близько 10 бойовиків знищено.
Подякуємо воїнам Луганського прикордонного загону за мужність і героїзм.
Запам’ятайте цю адресу: м. Луганськ, квартал Мирний 21.
Ми повинні туди повернутись. Справа часу.
Там залишилась частка і моєї душі…
Вартує Вашої уваги наступне відео тих подій:
