«…керуючись статтею 11 Конституції України, яка
зобов’язує державу сприяти консолідації та розвитку
української нації, її історичної свідомості…»*
*із преамбули Закону України Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки
Спочатку запропонуємо читачу провести тестування декількох зображень на предмет їх належності до тоталітарної епохи.
Елементарна ідентифікація стверджує висновок, що на них герої часів комуністичного режиму.
Але у керівництва Держприкордонслужби чомусь інше переконання, не звертаючи уваги на те, що в Україні прийнято Закон, який засуджує комуністичний та націонал-соціалістичний (нацистський) тоталітарні режими в Україні, визначає правові основи заборони пропаганди їх символіки та встановлює порядок ліквідації символів комуністичного тоталітарного режиму.
Цей Закон не тільки засуджує дії, які призвели до знищення мільйонів українців та представників інших народів, а і вимагає справедливого обмеження використання будь-яких елементів, що символізують або згадують ворожу ідеологію.
Він був прийнятий, беручи до уваги резолюцію Парламентської Асамблеї Ради Європи № 1652 (2009) від 29 січня 2009 року щодо відношення до пам’ятників, що мають суперечливу історичну інтерпретацію у державах членах Ради Європи.
Основна мета Закону – забезпечити виконання статті 11 Конституції України, яка зобов’язує державу сприяти консолідації та розвитку української нації, її історичної свідомості.
Простими словами, законні вимоги народу України можна сформулювати так:
слід припинити згадувати з позитивом те, що будь-яким способом нагадує про злочини, страждання, смерть і несправедливість, які мали місце у масштабі цілої нації внаслідок дій комуністичного режиму.
І ось виникає логічне запитання.
Чому Голова Держприкордонслужби України пан Петро Цигикал та екс-керманич прикордонного відомства Віктор Назаренка (що зараз працює радником в АПУ) цинічно і нахабно знущаються над тим, що стало головним принципом в розвитку української нації?
Подія, про яку йдеться нижче, досягла вже такого рівня антидержавної діяльності, що в провокацію втягнули навіть вищих державних осіб Литовської Республіки та її дипломатичного корпусу в ЄС.
Так, 6 жовтня ц.р., начальник Служби охорони державного кордону при МВС Литовської Республіки Ренатас Пожела та Аташе Служби в постійному представництві Литовської Республіки у Європейському Союзі Євгеніус Любенка люб’язно прийняли запрошення про відвідування України.
Їх зустріли Голова Державної прикордонної служби України Петро Цигикал та радник в АПУ Віктор Назаренко, з якими іноземні гості відвідали Кінологічний навчальний центр ДПСУ, що у Великих Мостах на Львівщині.
В ході візиту іноземну делегацію запросили до пам’ятника із зображенням солдата військ НКВС СРСР і зробили фотозйомку, що стала основою офіційного звіту про проведений захід.
Достеменно невідомо, як українські високопосадовці презентували ідола комуністичної епохи, якого прискіпливо оберігають на території військової частини. Мабуть іноземцям повідомили, що пам’ятник символізує нащадка військ кордонної охорони УНР, який вижив після репресій сталінського режиму.
До речі, саме в цьому місці прикордонники дають присягу на вірність Україні…
Сум і лють переповнюють одночасно.
Офіційне фото під час зустрічі делегації від ЄС. В центрі-керівники прикордонних відомств України та Литви: Петро Цигикал та Ренатас Пожела. 6 жовтня, Навчальний центр ДПСУ, м. Великі Мости
Джерело на інформацію тут
Той самий «золотий» ідол тоталітарної епохи, що оберігається генералітетом ДПСУ (кінологічний навч. центр, м. Великі Мости, Львівщина)
Вказаний приклад не є одиничним і тільки завершує череду ганебних ситуацій, що відбулися за участю керівного складу Держприкордонслужби.
Слід згадати шабаші, які було організовано в липні ц.р. з нагоди дат створення Одеського та Ізмаїльського полків НКВС. В заходах шанування історії чекістів безпосередню участь взяв командний склад органів ДПСУ і, зокрема, керманич прикордонного відомства генерал П. Цигикал.
Офіційно продовживши прив’язування історії Ізмаїльського прикордонного загону Держприкордонслужби України до військового формування “ВЧК-НКВД-МГБ-КГБ СССР” генерал Цигікал проігнорував та прикрив усі ті злочини, які було скоєно цим каральним угрупуванням.
Коротко перерахуємо документально зафіксовані результати дій “79-го Измаильского пограничного отряда (полка) НКВД СССР”:
– 30 червня 1938 року на базі двох комендатур Одеського морського прикордонного загону НКВС був створений 79 прикордонний загін НКВС. В 1938 -1939 роках особовий склад загону активну залучався до каральних, концентраційних та загороджувальних заходів на території України, направлених на організацію Голодомору українського народу;
– на початку Другої світової війни загін використовувався у складі окупаційних військ під час нападу на Румунію та анексії частини Бессарабії;
– в 1941-1944 роках “79 Измаильский пограничный полк НКВД” діяв як загороджувальний загін в ряді військових операцій. Для прикладу, тільки під час однієї Сталінградської битви нарядами 79-го полку було затримано та “опрацьовано” 26.295 чоловік. “Опрацьовано” це умовно сказано, бо тоді вже був підписаний та діяв людожерський наказ сталіна № 227, який увійшов в історію як «Ні кроку назад!».
Серед затриманих виявлено: шпигунів – 60, бандитів – 4, диверсантів – 1, зрадників Батьківщини – 55, дезертирів – 409, мародерів – 34, ставлеників і пособників ворога – 85, контрреволюційних і антирадянських елементів – 76. Залишимо на совісті писарів тих часів критерії, за якими вони розрізняли зрадників Батьківщини, ставлеників ворога і антирадянських елементів серед розстріляних.
– з травня 1944 року особовий склад “79 пограничного полка (отряда) НКВД СССР” здійснював каральну операцію з депортації кримськотатарського народу з Криму. За наказом Сталіна сотні тисяч сімей ешелонами було відправлено до Середньої Азії.
До аналогічних протидержавних агітаційних акцій залучилися і ветеранські організації, що наближені до ДПСУ. Вони вільно агітують щодо поваги до комуністичних символів, хоча одночасно отримують фінансування від держави, а в їх статутних документах вказано, що вони зобов’язуються сприяти патріотичній роботі, дбати про розвиток українських національних надбань.
Ось вам черговий приклад такої «патріотичної роботи», коли “Всеукраїнська організація ветеранів-прикордонників” пропонує приєднатися до ворожої пропагандистської акції
Джерело на інформацію тут.
Патріотичне братство прикордонників України вважає, що слід надати правову оцінку діям високопосадовців Держприкордонслужби з погляду на наступне.
Статтею 1 п. 3) Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» визначено, що під термін «радянські органи державної безпеки» підпадають структурні підрозділи, а також безпосередньо підпорядковані цим органам бойові загони, війська або спеціальні частини Народного комісаріату внутрішніх справ СРСР.
В свою чергу п. 4) вказаної статті Закону забороняє використовувати символіку комуністичного тоталітарного режиму, до якої зокрема відносяться будь-яке зображення державних прапорів, гербів та інших символів СРСР, а також зображення, пам’ятники, пам’ятні знаки, написи, присвячені працівникам радянських органів державної безпеки всіх рівнів.
Ми вказуємо, що йде відкритий саботаж законів про декомунізацію та розпоряджень Президента України, направлених на усунення з українського військового календаря “совково-КГБешних свят” та прямої вимоги Верховного Головнокомандувача виховувати персонал прикордонного відомства на подіях, цитуємо
“… співзвучних з реальними історичними подіями саме в Україні. А сучасна Україна є історичною спадкоємицею УНР та Гетьманської Держави”.
Залишається відкритим питання:
Для чого продовжується героїзація та пропагування в Державній прикордонній службі України російських імперсько-радянськіх штампів?
Шабаш шанувальників комуністичної тоталітарної епохи продовжується в унісон дій Москви, коли російським військовим з’єднанням надають назви міст України.
Саме такими діями йдеться підігравання кремлівській пропаганді про нібито неподільну історію і «братскій народ».
Вимагаємо відповіді і відповідальності!
Україна заслуговує на повагу до власної історії.
Слава України!
